Під знаком «Землі і Волі»

             Під знаком «Землі і Волі» 

Фото –з архіву К. Писаревського

 Відомий громадський діяч, прихильник здорового способу життя, Костянтин Писаревський не один рік з однодумцями відстоює Верховенство права, Свободу слова, Права людини. Та й чи дивно це, коли в у перший клас наш герой пішов саме до Гуляйпільської середньої школи, що стоїть на землі, яка ще пам’ятає ходу та вільну думку Нестора Івановича Махна, з його боротьбою за права селянина-господаря, за Землю і Волю.

            Нащадок січового писаря

-Пане Костянтин, Ви не тільки громадський діяч, а ще й людина патріотично налаштована. От і в офісі вашої організації «Земля і Воля» усе буквально дихає українським: стіни прикрашають рушники та вишиванки, старовинний одяг. Звідкіля така любов до рідного?

- Все краще – від батьків. Звичайно, на світогляд людини, її наріжні принципи впливає не тільки виховання, самовдосконалення та середовище в якому вона зростає, а й отриманий у спадок геном пращурів. Шаную українське, бо шаную свій рід. Знаю історію роду Писаревських з 1724 року. Мій пращур, Павло Писаревський був осадчим Омельницької слобідки, за дорученням Київського митрополита Тимофія Щербацького, збудував понад 10 церков в Катеринославській губернії, зокрема, і в Кобиляках. От і село Лихівку заснував, за різними джерелами 1728-40 роках, збудував тут 1754 року Свято-Троїцький храм.

-Це село в П'ятихатському районі?

-Так. Мальовниче козацьке село, що розташоване вздовж річки Омельник, неподалік місць, де відбувалася славетна Жовтоводська битва. Тут у 1648 році мало не захопили у полон гетьмана Богдана Хмельницького. Вперше в Лихівку я прибув ще на руках у матері. Років з шести мене та старшого брата наші батьки регулярно відвозили на всі літні канікули до діда Ілька та баби Мотрі. З Лихівкою пов’язані найкращі спогади, тут я перечитав, практично, всі класичні твори з сусідньої сільської бібліотеки, дід навчив мене запрягати бричку та їздити верхи. Прізвище  «Писаревські» мій рід отримав від пращура, який був грамотною людиною, - писарем на Січі. Писаревські були вільними людьми і ніколи не були кріпаками. Одним з найулюбленіших місць була комора, понад трьохсот років віку. То перша споруда не тільки на обійсті Писаревських, а й у селі! Любив там перебирати старожитності, знаходив дореволюційні півкопійки, «катериненські» п’ятаки, радянські полтинники-рублі , німецькі монети з орлом, кременеві самопали-запальнички і все сподівався найти щось із зброї. Найголовнішою знахідкою стала медаль-знак часів Олександра ІІ «Сельский староста », що належала пращуру Дмитру Писаревському – старості Лихівки. Моя бабуся Мотря - походила теж з древнього роду – з Січових. Наш рід – козацький і належав до  Кодацької Паланки.

-Тож любов до українського не могла не прийти у ваше серце?

- Я вдячний  своїм батькам не тільки появою на Божий світ, а тим, що вони були для мене взірцем освіченості, прикладом національної гідності. Ми всі діти, доки живі наші батьки. На жаль, цінуємо їх більше, коли вони йдуть від нас у вічність. Мій батько Іван Ілліч мав дві освіти і все життя пропрацював агрономом, носив вишиванку, говорив виключно українською, входив до «Товариства шанувальників української мови», був патріотом не за нинішньою даниною моди чи рознарядками. В той час за це знімали з роботи, переслідували і це було громадянським подвигом. Моя мати Ліна Гаврилівна понад п’ятдесят років віддавала серце дітям – вчителювала. Мала два дипломи з відзнакою, з під її пера вийшли дві книги педагогічного спрямування «Зворотній зв'язок » та «Радійте життю».

-Тож, чим глибше людина вивчає бодай свій рід, тим більше розуміє Україну й те, хто вона і навіщо тут?

- Та. Хто не знає свого роду, не ідентифікує себе за національністю, а живе лише меркантильним та споживацьким схожий на гниле дерево без коріння, на перекотиполе чи лоботомованогог манкурта. Кожен має вчитися бути українцем  з колиски, дорожити ім’ям свого роду, робити щось корисне для суспільства, для України.

- Ви закінчили медичний інститут, кандидат меднаук і тривалий час працювали лікарем. До того ж  маєте економічну освіту Агроуніверситету та управлінця Академії при Президентові. Що підштовхнуло Вас змінити фах, стати чиновником, зайнятись  громадською діяльністю?

- У мене були сподівання, що  «при владі» вдасться зробити більше корисного у соціальних питаннях, покращити медобслуговування, освітні програми, пропаганду здорового способу життя. Коли запропонували у 1997 стати заступником голови з питань соцполітики в Дніпропетровській райдержадміністрації - погодився. То були цікаві часи. Ми проводили ( в тому числі й на стадіоні «Колос»): вишколи 24 шкіл району, спартакіади, відзначали державні свята – День Конституції, День Молоді, День Незалежності, коли вперше в області гелікоптер проносив над тисячами людей прапор (8х4 м)України. З Гвардійського приїздили БТР, виступали розвід-роти, демонстрували майстерність парашутисти, проводились кінні змагання, ярмарки..!

  

                      Битва за землю

- Одначе, якийсь час на цьому стадіоні було звалище?

- Так, понад 10 років, з середини 80-х його заполонило звалище. На частині території паслися кози та корови, а поруч – височіли гори пляшок і битого скла. Сюди, до р. Кільчень, приїздили за ряскою і паралельно висипали сміття та непотріб –  це вважалося нормою понад 10 років. Завдячуючи своєму побратиму Олександру Петренку, якого на жаль вже немає на цій землі, ми відновили тоді спортивні споруди, провели газо- і електрофікацію  побудували «з нуля» триповерховий будинок-приймальню спортивного клубу «Колос». Три роки у нас базувався клуб «Футбольна школа молоді», де вже грали, навіть, молоді темношкірі легіонери. Життя вирувало від сотень спортивних та культурно-масових заходів. Цей куточок був улюбленим місцем підгороднян. На водоймищі, яке було навколо, нараховувалось понад 30 видів птахів, тисячі диких качок. Ми з Олександром Івановичем відновлювали екосистему - запускали в річку малька, сім’ї ондатр, черепах. На жаль, коли в 2009-10 роках розпочався  «земельний бум» - на цю землю почали зазіхати, та не для добра, бо рейдерам не потрібні ні діти, ні футбол, ні природа. Як самі і зазначили представники Підгородненської міськради у судах з усіх 35 об’єктів соцкультпобуту – філій шкіл, дитсадків, ФАП-ів, лазень, таборів відпочинку, всього радгоспу «Підгородній» з МТФ і т.д. залишився «живим» лишень один об’єкт, що працює за призначенням до нині – стадіон. Все інше розпродане, розграбоване і знищене. Тим, хто «накидав оком» на цю місцину за часів Режиму чи й зараз, потрібна лише земля, яку бажано продати, бездумно забудувати. Ми відстояли його тоді, дай Бог, відгонимо злодіїв і нині !

- Певно у Вас багато опонентів..

- Опонентів багато та особистих ворогів немає, бо у справжнього ворога є принципи і слово. Навіть просвітницька, оздоровча робота не усім до вподоби, що вже казати за нашу антирейдерську й антикорупційну. Діяльність «Землі і Воля» багато кому не подобається. Ми показували й нині висвітлюємо: хто і де краде. «Земля і Воля» була зареєстрована у 2007 році, насправді  вже до цього ми працювали років зо десять. Організація відстоює передусім права тих, хто працює на землі. Ми відшукували цілі масиви землі, що були оформлені за «чорними схемами»,  повідомляли владі та правоохоронцям. Наголошували, щоб ці землі виділяли місцевим та пільговикам. Така діяльність не подобалася нікому. До нас впровадили комплексний підхід, щоб прикрити нашу громадську діяльність та отримати бонус, по-мародерськи, забравши майно. Нам зрізали ворота «болгарками», знімали їх краном, вибивали двері, «заходили в гості» 250 осіб разом з усім РВВС. Ми пройшли 8 судових процесів, понад 100 судових засідань, кілька кримінальних справ, знущання і політичні переслідування родин. Ці факти, завдяки польському журналісту Михаю Козаку, потрапили до звіту з порушення Прав людини до Польського Сейму та до Європарламенту.   

- Нині все заспокоїлося?

-Я якось жартував у суді: «Немає терміну давності у військових злочинців та маніяків-серійних вбивць. Наша ж Феміда, на замовлення, додала ще третю категорію - у таких громадських діячів, як Писаревський». Суддя присягопорушник і сепаратист, що нині засуджує патріотів у Криму - Алтунін О.В., на прохання перших осіб області, визнав мій 20-річний Акт на землю не дійсним через несплату податків, відмовившись долучити до справи квитанції про сплату за всі роки. Нині теж весело, періодично погрожують. 

    Рік тому мене намагалися збити КАМАЗ-ом. За наявності свідків, фото-фіксації, ідентифікації злочинців – винні і досі не покарані. Ми опікуємося оточуючою територією у 20га, де вирізано на старому руслі Кільчені 50 ділянок, знищено сотні дерев, списано на міфічну боротьбу із підтопленням 50 млн.грвн. Відкрито вісім кримінальних проваджень з порушення природоохоронної зони, зловживання службовим становищем, спроба замаху на вбивство і т.д. Заспокоїлись трохи, коли ми уклали договір про співпрацю на безоплатній основі з Дніпровською райрадою та Дніпропетровською облрадою. До речі, кому кортить не галасувати і рейдерувати, а бути надійним партнером чи добропорядним  інвестором – ласкаво просимо !  

- Ваша організація могла би давно бути партією. Що заважає?

- Мабуть, зайві принципи і непогане знання партійців. Свого часу ми  провели всеукраїнський з’їзд. Були і є  пропозиції від інших партій та олігархів. До сьогодні ми не зустріли того, з ким би пішли далі без репутаційних втрат. Звичайно, важко без ресурсів –  мас-медійного, фінансового, матеріально-технічного. Та в нас є головні – Свобода і Незалежність та людський, який ми збираємо по крихтам.

                  «Я – Українець!»

 - Повернемося до вашої громадської діяльності. Зокрема до організації «Земля і Воля». Чим живе нині вона?

-Ми маємо різновекторність і певний досвід у багатьох сферах діяльності. «Земля і Воля» була ініціатором податкового майдану 2010 року у Дніпропетровську, коли мене одним із перших в Україні облили сумішшю зеленки з кислотою. З заяв та повідомлень «Землі і Волі» розпочався і Євромайдан у Дніпрі 2013-го. Я був єдиним у Дніпрі, кому випала честь тричі мати слово на головній трибуні Майдану у Києві.

       Я був автором і ведучим циклу передач “Територія влади” - суспільно–політичного ток-шоу на ДДТРК, де було одночасно до сотні учасників. Нами реалізовувалось тривале розслідування “Генплан”, що було пов’язане з умисними фальсифікаціями громадських слухань, підробкою документів, невиконанням і приховуванням від громади умов та вимог проекту. Було зупинено прийняття генплану, внесено вимоги з дотримання нормативів та передбачення виділення землі пільговим категоріям та АТО-вцям.

     Ми взяли участь у акціях «Війна тарифів», в 2015 з тисячею небайдужих підгороднян перекривали автомагістраль, в 2017 викрили корупційну складову тарифів, надання неякісних послуг, недобросовісну конкуренцію перевезень. Скасовано нове підняття вартості проїзду, покращилась якість перевезень, затверджуються нові маршрути та перевізники.

      В 2005 нами була заснована газета “Новини з Підгородного”. Завдяки публікаціям і резонансним розслідуванням громадам повернуті земельні масиви, викрито корупційні схеми, затримано хабарників, відкрито кримінальні провадження, засуджено злочинців.

Серед найбільш резонансних заходів суспільно-політичного спрямування, що мали всеукраїнський розголос, можна назвати цілу низку.Показовими виявились розслідування пов’язані з діяльністю забруднювачів навколишнього середовища :

-    були відстояні та враховані соціально-економічні інтереси розвитку інфраструктури міста, прилеглих дачних садових товариств, відмінено транзитне прокладення комунікацій житлового масиву «Золоті Ключі», бюджет якого складав 600 млн. $;

-     було закрито на два тижні будівельний гіпермаркет “Епіцентр” з денним обігом коштів 18-20 млн. грн., що  забруднював р.Кільчень, завдавав шкоди  100 тис. мешканцям;

-    з екологами та облпрокуратурою була зупинена діяльність свинокомплексу на 20 тис. голів “Деміс-Агро”, що завдавав шкоди прилеглим садибам та водоймищам;

- з облпрокуратурою викрита злочинна діяльність, затримано на отриманні найбільшого хабара в Україні,600тис.$, одного із мерів міста;

- з працівниками ВБЗЕЗу розкриті схеми захоплення  земельних масивів, коли через сотні підставних осіб із Запорізької та Миколаївської областей розбазарювались земельні ділянки;

-    моя стаття “За моє жито мене бито” використовувалась в судах по всій Україні для захисту інтересів фермерів, що спростовувала перекручене тлумачення Закону “Про фермерство” і “Сімейного Кодексу” та підстави з порушення кримінальних справ;

      - у 2011 році  ми не допустили фальсифікації псевдогромадських слухань з приводу обігу земель сільгосп призначення;

-    перешкодили впровадженню пілотного проекту медичної реформи за часів прем’єрства Азарова.

   Прикладом з відстоювання Свободи  слова було недопущеня нами закриття через суди відомої опозиційної газети “ЛИЦА”.

    Нами реалізовано десятки просвітницьких проектів, проведено спартакіади, футбольні турніри, козачі вишколи, навчання з надання первинної медичної допомоги, державні та релігійні свята.   

  Ми продовжуємо відстоювати права людей, захищати українську землю від дерибану, який нині ще більше набирає обертів. Хочемо більше займатись не злодіями, а просвітництвом. Тож готуємо до друку «Абетку» та добірку книг  політсатири та з  краєзнавства. Сподіваємось, що  дитяча «Абетка» з живописними і цікавими малюнками-сценками та гумористичними віршиками сподобається і дорослим. Привчати дитину любити мову, культуру та традиції треба вже з колиски, щоб коли її запитають:  
«Хто ти?» - вона з гордістю відповідала – «Я – Українець!».  До речі, шукаємо меценатів та партнерів, які долучаться до видання. Гарантуємо публічну подяку !

-Як співпрацюєте з державною адміністрацією?

- Конструктивно критикуємо і активно співпрацюємо з облдержадміністрацією та обласною радою. Регулярно зустрічаємось і спілкуємось з Валентином Рєзніченком та Глібом Пригуновим. У форматі дискусійного клубу  «Dnipro Live»  вносимо пропозиції та шукаємо шляхи вирішення найгостріших проблем громад. Налагоджена тісна взаємодія і з обласною прокуратурою та  її керманичем Віктором Матвійчуком. Головними важелями у створенні демократичного суспільства має стати Суспільне ТБ, різнопланові і незалежні громадські ради за участі активістів з незаплямованою репутацією, фаховою підготовкою та дієвими результатами. Впевнені,  що суспільний діалог з  владою сприятиме формуванню об’єктивної громадської думки та розбудові громадянського суспільства Січеславщини !

-Ви виступаєте за ринок землі чи проти?

- Всі війни в історії людства це війни за Землю і Волю. Ринок землі це добре. Він потрібен, але не на часі . Один гектар землі у нас  і тисячу доларів не коштує, а не те що в  Швейцарії - усі 50 тисяч. Хто  з селян у змозі придбати 1 га, навіть, за тисячу доларів ? У кого є гроші на це з чесних та працьовитих українців? У Великобританії лише 1% землі у обігу. 

Не можна свідомо і спрямовано маніпулювати,начебто, порушенням конституційного права -розпорядження приватною власністю(земельним паєм) і сором’язливо  приховує досвід тієї ж сусідньої і вже європейської Польщі. Землю там продадуть вам, якщо ви, дійсно, с\г фахівець і маєте досвід з обробітку землі хоча б п’ятирічку і при цьому являєтесь  громадянином Польщі, яким стали не вчора і мешкаєте на території громади. Далі ви зобов’язані трудитись на ниві, відповідаючи за її плодючість штрафами і без права її  перепродажу впродовж 10 років. В одні руки не більше 300 га, перший покупець – громада та родичі. Ціна 1 га від 10тис.$. Правочин встановлює суд, якщо десь злукавили - автоматом до держрезерву з мінімальною компенсацією і наступним продажем більш достойному. Держава не виконавши своїх же зобов’язань, виписаних в Конституції та Земельному кодексі, не надавши кожному громадянину, починаючи з  новонародженого 2, 2 га, дала можливість латифундистам, по-сірому,  вициганити  у злиднів землю. Держава прикриваючись потенційним благодатним дощем інвестицій в агрохолдинги, але не інфраструктуру села, покірно виконує умови МВФ, який бачить нас обслуговуючим сировинним придатком Заходу. Це має врятувати економіку і всіх нас, узаконить «ринок» кількох  спекулянтів, які одноосібно зможуть купити, а потім перепродати всю с\г територію під назвою Україна. А куди ж аборигенів, яких позбавляють права бути співвласниками основного національного багатства, ресурсу, що не відновлюється  і має охоронятись державою  ? «Ринок» дасть «законні» підстави розрахуватись нашою споконвічною Землею з державними боргами, створеними доморощеними злодіями, як передпродажна підготовка країни в цілому. Ринок Землі зараз - ваучеризація 90-х .

Не повинно бути так, що в окремих олігарх-латифундистів накопичилось у обробітку до мільйона гектарів, а вчитель чи АТО-вець не може отримати 10 соток. Земля це не тільки об’єкт і засіб виробництва, місце нашого існування і питання національної безпеки, це наша святиня дана нам Богом ! 

Тож закінчу на мажорній ноті нашим гаслом : 
«З нами Бог, Земля і Воля !».